🚛БЕЗКОШТОВНА ДОСТАВКА ВІД 2-х ПЛЕДІВ
Спосіб сказати “я тебе люблю”, коли слова не виходять

Спосіб сказати “я тебе люблю”, коли слова не виходять

Спосіб сказати “я тебе люблю”, коли слова не виходять

Літо пахло полуницею, волею та дитинством.
Я бігала босоніж по дворі, тримаючи в руках щось важливе — то був не просто камінець, то був “сердечний амулет”, як ми називали його з Іриною, моєю старшою сестрою. Нам тоді здавалося, що світ буде завжди теплим, як сонце на спині в серпні, і щирим, як наші жарти після вечері.

Та світ подорослішав швидше, ніж ми.
Ірина поїхала вчитися до іншого міста. Ми писали листи, потім — повідомлення, потім... мовчали. Кілька тижнів. Потім — місяці. Наші голоси в ефірі ставали рідкістю, а “як ти?” перетворилося на прочитане, але без відповіді.

Невимовна відстань, яка болить більше, ніж кілометри

Мені хотілося їй щось сказати — що я сумую, що хочу знову сміятись із нею, як тоді, на дачі. Але щось всередині стримувало. Аж поки мама не подзвонила й тихо сказала:
“Ірина в лікарні. Операція. Нічого критичного, але…”

Я стояла мов завмерла. Перед очима — та сама дівчинка з мокрим волоссям після річки, яка вмовляла мене не боятися темряви в наметі. А зараз — холодні стіни лікарні, і тиша, що нависла між нами.

Єдине, що вона з'їла після операції — банан

Я знала, що Ірина обожнює банани. Тому я поїхала через усе місто, аби купити саме ті — стиглі, жовті, з маленькими коричневими цяточками, як вона любила. Вона не могла говорити багато, але коли побачила той банан, усміхнулась — не очима, навіть не губами — душею.

І я зрозуміла: ми ще є. Нас ще можна врятувати.

Я не писала. Я прислала плед.

Коли Ірину виписали, ми знову замовкли. Але цього разу — не тому, що не було що сказати, а тому що я шукала правильні слова. І не знайшла. Тому просто… створила плед.

На ньому — наші дитячі фото. Фраза “Моя свобода від школи — це ти”. І дата, коли вона вперше заплела мені косу.
Я додала записку:

“Цей плед — наш спільний спогад. Щоб він обіймав тебе тоді, коли мене поруч немає.”

Вона написала першою. Лише три слова: “Я все пам’ятаю.”

І я плакала. Бо в ті три слова помістилось усе: пробачення, спогади, сестринство, тепло.


Плед — це не просто тканина. Це нова можливість сказати «я пам’ятаю тебе»

 

У «Плед і Кіт» ми створюємо не просто теплі речі. Ми допомагаємо людям повертати зв'язок, який здавалося втрачено. Плед з вашим фото, словами, моментами — це спосіб обійняти навіть через кілометри мовчання.

 

СТВОРИ СВІЙ ПЛЕД-ІСТОРІЮ

 


Кому варто подарувати плед прямо сьогодні?

  • Тому, з ким ви колись не договорили.
  • Тим, хто чекає, але не пише.
  • Тим, кого ви любите — навіть мовчки.

Бо слова іноді важко вимовити. Але тепло — завжди можна подарувати.

Купуйте історію

Залишити коментар

* Обов'язкові поля